Об авторе

Галина Пігут. Україна, Дрогобич

Опубликовано

Автор-участник конкурса «Душевная поэзия» — Галина Пігут.
Приватний підприємець, заміжня.
Почала писати вірші у школі. З плином часу тематика змінювалася. Зараз в
основному вірші друкуються у християнських виданнях.

Конкурснi вiршi:

Прощальний політ
Рідний дім
Любов і Розлука

Номинация «Зимняя рапсодия души»:

В обіймах зими
Я намалюю на вікні
Мелодія світанку

Номинация "Зимняя рапсодия души"

В обіймах зими

Опубликовано

Голосуйте за Галину Пiгут ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Прокинулась якось троянда під ранок,
Сонні прикрила свої пелюстки,
А їй посміхнувся привітно світанок
Подихом першим красуні — зими.

Вітром легеньким колише листочки,
Білі сніжинки цілунком лягли,
Срібним мереживом вкрились садочки —
Незвідане нове усе навкруги.

Злякалась троянда, присипана снігом,
Таємна мелодія линула скрізь.
Стривожена дивним таким перебігом,
Промерзла зимова красуня наскрізь.

Та сонечко першим промінчиком ніжно
Торкнулося сонних її пелюсток
І срібне намисто її білосніжне
Під музику вітру пішло у танок.

Всміхнулась троянда новому світанку,
Вклонилась зимовій казковій красі.
Співали сніжинки їй, — Доброго ранку,-
Вона закружляла в чарівній порі.

До неба тягнулась і теплий промінчик,
Немов цілувала, в обіймах зими.
І кожну стеблинку, замерзлий пагінчик
Вона піднімала увись догори.

Незвідане, нове красу чарувало,
Манило, лякало троянду в снігу.
І щось потаємне її зігрівало –
Це просто вона закохалась в зиму.

Галина Пiгут

Оценка конкурсного жюри: 9/10 (коэф 5) — 45 баллов
Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Номинация "Зимняя рапсодия души"

Я намалюю на вікні

Опубликовано

Голосуйте за Галину Пiгут ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Я під мелодію зимового світанку
Переплету промінчики зорі
І посміхнуся лагідно серпанку,
І намалюю сон мій на вікні.

Тобі свою відкрию таємницю
І від душі віддам усі ключі,
І проведу замріяну зірницю,
Яка світила з місяцем вночі.

Я розмалюю сон мій білосніжно,
Пухкі сніжинки в кутик почеплю.
І про кохання лагідно і ніжно
Тобі у снах своїх я розкажу.

Я попрошу сьогодні срібну зиму,
Аби твого торкнулася вікна,
І чарівну оцю мою картину
На край землі до тебе віднесла.

Щоб на світанку білим первоцвітом,
Твоїй душі всміхнувся новий день,
І де б не був, в кінці якого світу,
Ти про любов згадай мою лишень.

Галина Пiгут

Оценка конкурсного жюри: 9/10 (коэф 5) — 45 баллов
Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Номинация "Зимняя рапсодия души"

Мелодія світанку

Опубликовано

Голосуйте за Галину Пiгут ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Звучить мелодія замріяним світанком,
Холодним ніжним подихом зими
І під симфонію засніженого ранку
Ти колисав мої солодкі сни.

Я ж доторкнуся музикою вітру,
Душі твоєї струни зачеплю,
І посміхнуся лагідним привітом,
І розкажу, як сильно я люблю.

Я притулюся серденьком до серця
І в поцілунку кригу розтоплю.
Занурюсь я в глибокі два озерця
І на світанку в мріях потону.

Сховаюсь я в твої безмежні крила,
В твою любов, коханий, зодягнусь.
І хай зимова люта хуртовина –
Я до душі твоєї пригорнусь.

Я під мелодію у вальсі закружляю,
Сніжинки білі в коси заплету…
Твоя душа мені наспівує, — Кохаю,-
Моя нашіптує у відповідь, — Люблю.

Галина Пiгут

Оценка конкурсного жюри: 9/10 (коэф 5) — 45 баллов
Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Прощальний політ

Опубликовано

Голосуйте за Галину Пiгут ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



У храмі старому, десь там на горбочку,
Стоїть сива мати,вдивляючись в хрест.
За рідну дитину, за свого синочка
Молитву підносить вона до небес.

Благає, ридає, крізь сльози шепоче,
А серце ще більше щемить і щемить,
Та дзвін так нестримно й пророчо
Тишу у храмі стривожив на мить.

І серце забилось, душа розривалась,
Синок так далеко, синок на війні…
Навколішках мати слізьми заливалась,
Бо вже три доби йдуть запеклі бої.

І раптом метелик, розправивши крила,
Злетів, мов нізвідки, і сів на плече.
Не знала матуся, що в рідного сина
Із рани страшної давно кров тече.

Та серденько чуло, та серденько знало,
Щеміло, боліло,кричало навзрид.
Метеликом сина душа відлітала,
Прощальним у храмі його був політ.

Не плач, моя люба, додому вертаюсь,
Та більше обняти не зможу тебе,
Метеликом, чуєш, з тобою прощаюсь,
Пробач, моя рідна матусю, за все.

Галина Пiгут

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Рідний дім

Опубликовано

Голосуйте за Галину Пiгут ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Чарує осінь барвами п’янкими,
Калина похилилась на шляху,
Так затишно у мами на гостині,
Так солодко у батьковім саду.

Ніхто ніколи так нас не чекає,
Як рідний тато,сівши на поріг.
Радіє, тішиться, розповідає…
Я так люблю його щасливий сміх.

А сива мати з добрими очима
Під вишнею чекає у садку.
Обійме і пригорне щиро сина,
Ще й приголубить донечку свою.

А на прощання матінка старенька
Хрестить дітей і зронює сльозу,
Ночами Богу молиться рідненька
І все чекає нас на помістку.

А ми частенько все немаєм часу,
Десь біжимо,забувши про батьків,
А треба їм, щоб ми зібравшись разом,
Свою любов несли у рідний дім.

Галина Пiгут

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Любов і Розлука

Опубликовано

Голосуйте за Галину Пiгут ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Любов і Розлука гуляли у полі,
На зустріч їм пара ішла молода.
Розлука потерла холодні долоні,
-Не бути їм разом, -сказала вона.

-Стривай,не спіши,-Любов шепотіла,
-Дай підійти і торкнутися їх,
Ти потім роби усе, що хотіла,
А зараз не рухай сердець молодих.

І вітром легеньким Любов підлетіла,
Іскру запалила у світлих очах,
Вдихнула любов, дала свої крила
І тихо розвіялась десь в небесах.

Розлука сердилась,та було даремно,
Любов’ю наповнені юні серця.
-Вернуся пізніше до них я,напевно,
Хай вогник любові помало згаса.

Вернулась Розлука літнього ранку,
А в домі закоханих радісний сміх,
Дитя колихає матуся на ганку,
Подяку Розлука зустріла у них.

Минули роки, вже виросли діти
І знову Розлука у дім їх іде.
-Тепер розлучу, не будуть радіти…
Та марно усе, там Повага живе.

Завила Розлука, не в силах її
Повагу в родини забрати.
-Я ще повернусь,- лунало вночі,
-Не будете вічно кохати.

І якось осіннього теплого дня
Заглянула в шибку Розлука,
Там бабця старенька одна
Співа колискову онукам.

Зраділа Розлука і знов підійшла,
У очі бабусі дивилась,
А там… А там Пам’ять жила
Про Любов, що давно зародилась.

Галина Пiгут

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!