Об авторе

Леся Гринцiв. Україна, Дрогобич

Опубликовано

Автор-участник конкурса «Душевная поэзия» — Леся Гринцiв.
Педагог. Має 3 виданних книжки з поезією та оповіданнями на різну тематику.

Конкурснi вiршi:
Притча про жiночi сльози
Україно, рідний краю
Притча про нерозділене кохання

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Притча про жiночi сльози

Опубликовано

Голосуйте за Лесю Гринцiв ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Бог жінці сльози дарував
І ангел в нього запитав-
Для чого гарному створінню
З очей тектиме рідина?

Бог лиш до ангела всміхнувся,
Він стер сльозу і пояснив-
Коли нестерпно буде жити
Та стане помочі просити…

Коли біда,чи смуток у житті,
Тоді,щоб серце не спинилось,
Вона поплаче в самоті.
І легше стане на душі.

Із цього часу
Ллються в жінки сльози,
Як намистинки із очей.
Скільки землі вони зросили,
Скільки проплакано ночей…

Коли б зібрати їх разом,
То б нове море утворилось.
І ще б напевно залишилось…

Та рідко сльози ці солоні
Із радості течуть струмками.
Течуть за біль землі
І за страждання.

За людське горе
І за втрачене кохання.
І за невдало складене життя,
Тече в жінок гірка ріка-сльоза.

Леся Гринцiв

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Україно, рідний краю

Опубликовано

Голосуйте за Лесю Гринцiв ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Україно, рідний краю,
Всім серцем я тебе кохаю!
Люблю світанки, й захід сонця.
Моря і гори, та ліси,
Сади, квітучі і гаї,
Де так щебечуть солов’ї.
Річки й струмочки,
Й чисте джерельце
Я Богу дякую за все.
За мову мою солов’їну,
За звичаї і за обряди,
За те, що українкою родилась.
З матусиним тепленьким молочком,
Любов у мені поселилась.
За те, що гарні в нас дівчата,
А парубочки, як  дубочки,
І діточки, як янголята…
Люблю всі українські свята.
Людей розумних й роботящих
І землю щедру і родючу.
За неї я віддам життя і душу.
І вірю я, що край мій
Буде процвітати,
Про славу України
Ще будуть в світі знати!

Леся Гринцiв

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Притча про нерозділене кохання

Опубликовано

Голосуйте за Лесю Гринцiв ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Вітер гуляв собі вільно по полі.
Листя зривав із дерев він поволі.
Трави хилив він щосили додолу…
Все підкорялось його сильній волі.
Шукав собі вітер на кому спинитись,
Не захотів в самоті він журитись.
Аж поки не вгледів розквітлу троянду,
Що ледве трималась на тонкім стеблі.
До неї він здалека все приглядався,
Всім серцем у пізню красу закохався.
Танок він завів із опавших листків.
Грав різними їх кольорами.
Та ніжно троянду теплом обгортав,
І  слав їй палкі епіграми.
А квітка хиталась від вітра кохання
Зовсім не зважала на його стаждання.
Бо він їй не пара не має краси,
Ні ніжного трунку, ні чарів весни.
Боялась відверто квітка його.
-Чого це той вітер, сюди занесло.
Цвіла б ще…красою людей дивувала.
З любов»ю повіяв і квітка зів’яла.
А вітер журився, довкола крутися,
Все дмухав і грів він кохання своє.
Та квітка від цього ще більше марніла,
Пелюстки обсипала,стебла зігнула…
Вітер ще довго вив і страждав,
Аж поки під снігом її поховав.

Леся Гринцiв

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!