Об авторе

Тетяна Ярош. Португалiя, Alcabideche

Опубликовано

Автор-участник конкурса «Душевная поэзия» — Тетяна Ярош.
Народилася в Україні, у 1975/2/23 на даний момент проживає у Португаліі, отримала громадянство цієї країни.

Конкурснi вiршi:

Козак і смерть
Спогади
Плач душі

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Козак і смерть

Опубликовано

Голосуйте за Тетяну Ярош ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Від досвітку й до пізньої ноч’і
Василь-Коваль трудивсь коло печі.
Кував на совість
Й люди шанували
До нього йшли,
І всі про нього знали..
(Одного дня, чи може то був вечір
Ніхто не пам’ятає вже тепер,
Бо той коваль там мало не помер)..
Зайшовши в кузню тихою ходою
Убрана в саван
Той, що колір-ночі,
Зайшла незвана гостя із косою..
Коваль, завмер:
«Невже.., пора..,
Прийшла кістлява і за мною?»
-Прощаючись із білим світом,
майнуло думкою сумною..
— «хоч «Отче наш»
Тре зговорити
І най бере мене з собою»..
Аж тут почув він
Говір тихий-
Жіночий,хриплий,
Та не л’ихий:
«Мені косу треба підправить,
І заточити не завадить.»
Відкинув бебехи та шмаття
Узяв до рук- ту саму зброю
Що із давна
Зветься косою..
Окинув поглядом, він лезо
-щербате,п’огнуте щосили
То там то тут,
іржа поїла,
Добряче нею покосили..
Промовив гості:
«ви присядьте» Василь узявся до роботи,
ох , не було на те охоти…
Та коваль був він хоч куди,
Майстерно виправив він лезо,
-Хоч не накликати біди..
От по закінченню
Озвався, Василь, на свою , на біду:
«Такую зброю правлю вперше,
Надіюсь більше не буду»..
Тут постать різко підвелась,
З овалу савана, як ніч
З’явились очі в глибині,
І різко гостя ‘озвалась:
«Ти кажеш, зброя то..
Чи знаєш..,
скількох людей я погубила?
Як можеш
ти так говорити, я стільки вам добра робила..
Я лиш дивлюся в стороні, як ви
самі-себе,
убогі,
руйнуєте
Й усе живе..
А за гріхи молите в Бога»
«Сусід в сусіда бачить ліпше
Там брат на брата йде з ножем,
Мати дитину полишає,
Бо жити хоче міражем.
Самі ви косите своїх же,
Я ж лише збоку як глядач,
Не зачіпила ані кого
Слізьми вмиваюсь
Й чую плач»…
Коваль збентежившись до краю
У гості все ж таки питає:
» Коса тоді
тобі навіщо?»
Та ,зі слізьми відповідає:
«Щоби не заросла стежина
Траву, косити біля Раю»..

Тетяна Ярош

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Спогади

Опубликовано

Голосуйте за Тетяну Ярош ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



На стару долівку натрушу я сіна,
Та й присяду збоку,
на старім осліні.
Глядячи у стелю
Хочу я згадати
Ті часи, дитинства
Тую стару хату.
Де так пахне зіллям,
Хлібом й Молоком
Смаженим насінням
Димом й тютюном.
А у сінях пахне
Грушами й корінням,
Бабці й діда хата
То душі творіння.
У вікна маленькі
Заглядає сонце
Приязно тріпоче
У моїй долоньці.
Соняшник і квіти
Тягнуть слідом віти
До рук досягають
Спогад навертають.

Тетяна Ярош

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Международный конкурс "Душевная поэзия"

Плач душі

Опубликовано

Голосуйте за Тетяну Ярош ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Слів нема, передати,
Лише спалах емоцій,
Коли втратив назавжди,
повернути не в змозі.

Це страшенно болить,
Та серденько не вірить,
Спорожніла душа
В ній з’явилися діри..

І втрачаємо розум,
Катуванням постійним.
Хтось забрав все одразу,
Став весь світ безнадійним ..

Погляд в небо та сльози,
Запитання постійні,
Нема віршів, лиш проза
І з’являються тіні…

І мурашки по шкірі,
Та усмішка кріз силу,
Ти не віриш… не віриш…
В те, що, вас розлучили…

Тетяна Ярош

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!