Международный конкурс "Душевная поэзия"

Прости

Голосуйте за Аллу Витвицкую ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

Прости мене, Господи, грішну…
Я часто була не права
Та, іноді, дуже поспішно
Кидала на вітер слова.
Спалахує стрімко, мов сіно,
Емоцій нестримних вогонь.
Ламала я через коліно
Й казала собі: Охолонь!
Без умисла злого і мстиви
Образила може когось…
Прости мені, Боже, мотиви,
І все, що поганим здалось…
Ми часто такі недолугі,
Буваєм байдужі з людьми.
В душі ж ми, мов діти, ми другі,
Ми ангели, часом, з крильми.
Пробач мені, Господи, тугу,
Що серце скувала моє,
Що час не знаходжу для друга,
Що інколи все дістає…
Що я не ціную ті миті,
Коли проростає трава,
Коли усі взуті і ситі
Й життя наше грішне трива…
Прости мені те, що сліпою
Буваю й душа промовчить,
Коли Ти говориш зі мною,
Крізь інших твій голос звучить.
Учи мене, Боже, терпінню,
І витримці, Боже, навчи.
Не дай з павутиною-лінню
Прожити в теплі, лежачи…
Хай серце моє від любові
Вистукує впевнено такт.
Хай будуть всі люди здорові,
Багатий душею й бідняк…
А ті, хто завжди поруч з нами,
Отримують часто не те:
Ми замість любові словами
Доводим у злості пусте…
Я гляну найперше у себе,
Дістану до самого дна…
Нікого винити не треба,
Ти сам собі мир і війна!
Направ, мов дитину, рукою,
Не хочу доріжок слизьких,
А дай мені просто спокою
За рідних моїх і близькИх…
Прости мене, Господи, прошу,
За марні й бездумні слова.
З нас кожен несе свою ношу…
Спасибі за те, що жива!

Алла Витвицкая

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

[vifblike]



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.