Международный конкурс "Душевная поэзия"

Більше, ніж друг

Голосуйте за Віталія Савчука ⬇️ и оставляйте свои комментарии!



Стомлено зорі лягають на плечі
Вечір цілує вікно.
Я ж забуваю день свій і речі,
Що не важливі давно.

Я забуваю про сонячний ранок
І мерехтіння в очах.
День догоряє і на останок
Я відчуваю лиш страх.

День догоряє і падає зірка
Місяць виходить на лан.
Плаче душа, як тая сопілка,
Знову в цей вечір я сам.

Душечка плаче, чому невідомо
Я ж одинокість люблю.
Та відчуваю цю підсвідомо,
Я безпорадність свою.

Я відчуваю ту лагідну тишу
Місяць сріблястий навкруг.
Думка лома примарную тишу,
Ти мені більше, ніж друг…

Віталій Савчук

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

 

Комментарии

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *